Казбек. Частина 2

Продовження звіту "Казбек. Частина 1" про те,  як Володимир Хітріков два рази сходив на Казбек:

"Намет наш, щоправда, потім всю ніч намагався порвати (або хоча б завалити) вітер. А вранці, коли ми виходили на сходження, ми поклали намет самі  і навіть трохи привалили льодом.

З сумом згадували  намети RED POINT, які були з нами під час сходження на Ельбрус. Вони були трохи нижче, але набагато більш стійкі по відношенню до вітру. Погана видимість навкруги трохи компенсувалася пристойною стежкою і досить жвавим рухом.

Попрацювавши пару годин їжачками, в тумані

На вершину ми, врешті-решт, піднялися, і навіть фотографувалися з прапором спонсора, який,в черговий раз, допоміг нам з якісною екіпіровкою для цієї експедиції.

В цей день ми спустилися на метеостанцію, помилувалися прекрасним заходом сонця. А заодно зрозуміли, що таке мова льодовика.

А вранці, злегка просушивши речі, в основному спальні мішки, ми почали спуск в цивілізацію. Хочу додати кілька слів про спальник. Під час сходження на Казбек, був використаний спальник RED POINT OXYDGEN 300 Мені дуже сподобалося ось що: крім того, що в ньому було не холодно, так він міг стиснутися до розміру півлітрової банки.

І в порівнянні зі спальниками інших учасників виглядав дуже мініатюрно. А, як відомо, «диявол криється в дрібницях». Менший спальник, дозволяє взяти менший, більш легкий рюкзак. А більш легкий рюкзак дозволяє швидше прийти в безпечне місце, що в горах іноді буває ЖИТТЄВО важливо...

Сходження з другою групою було в гарну погоду, стартували ми з метеостанції і мені, нарешті, вдалося зрозуміти, де ми ходили тиждень тому.

Вершину вдалося побачити здалеку і не будувати ілюзій, що ще трохи, і ми на неї вийдемо.

Але, тим не менш, потихеньку ми підійшли до вершинної вежі.

І нарешті, фото другої групи на вершині.

У кожного бувають свої спортивні досягнення. У мене досягненням на цьому сходженні було те, що я вивів на вершину француза, якому через кілька тижнів має святкувати аж 70 років. І це незважаючи на те, що спершу він забув кішки, потім льодоруб. Коли на метеостанції він сказав, що йому здається, що він залишив і страхувальну систему… я відповів що, схоже, він просто не хоче нікуди йти. Покопирсавшись у рюкзаку, він систему знайшов. І таки піднявся на вершину.

І ще... Дівчата, якщо вам здається, що ви не всім подобаєтеся, і взагалі недостатньо симпатичні, то їдьте в Грузію. Там від вас без розуму буде ну просто все живе...

Загалом, спустившись вниз, ми зрозуміли, що, схоже, просто втрачали час, не оцінивши куди ми потрапили.

І поки ми мерзли, голодували і рятували свої намети від вітру, життя  невтомно проходило повз. А зовсім поруч були різні смаколики. І можна було дійсно добре поїсти.

Продовження "Казбек. Частина 3"