Приполярна Круть!

А ось і довгоочікуваний звіт про, те як себе проявили наші нові гірські універсали – спальники Munro на Приполярному Уралі. Нагадуємо збірну команду гірських туристів з Харкова і Миколаєва в вкрай непростих умовах вдало зробила складний гірський похід – в рамках якого був пройдений рідкісний траверс гори Манарага. Так само здійснений ряд сходжень на сусідні вершини масиву. Команда Red Point офіційно заявляє-ці люди РЕАЛЬНО круті!

Звіт люб'язно надано учасницею експедиції, Ганною Сидорчук. Подається в авторській редакції:

"Цього літа вирішили ми піти в похід на приполярний Урал. Місця там красиві, гори не дуже високі, зате найстаріші. Протопали ми близько 300-від км, перевали різні проходили, на вершинки лазили, і завжди зі мною поруч спальник був, грів мою душу і тіло. Мені він представився як Red Point Munro. Як тільки його побачила, так відразу і закохалася. Ну, дуже вже гарний небесно-блакитний колір у нього. І м'який, і пухнастенький, прям, все як я люблю.

У поїзді їхали ми 2,5 доби. І спека стояла така, що згадувати гаряче. А ось Урал нас зустрів суворо. Як тільки приїхали, відразу натягнули на себе весь одяг. Вранці завжди прохолодніше, але не настільки ж! Закутуючись в куртку і натягуючи баф, могла лише тільки мріяти про ніч з моїм новим спальником. Але далі було гірше :).

Поки "Урал" нас завозив на базу "Бажана", почався сніг. А ми приїхали на курорт, святкувати медовий місяць і ніяк не очікували такого повороту долі. А сніг ще такий великий був, пухнастий, кошлатими пластівцями. Добре за ним спостерігати з машинки, а ось на вулицю і ніс показувати не хотілося. Ну, робити нічого, приїхали.

Довелося все-таки пірнути в холод. І холоду такого було близько тижня. Майже щодня йшов сніг, якщо не сніг, то дощ, якщо не дощ, то густий туман. Загалом, ні пейзажних видів, ні купання в теплих озерах одні лише мокрі речі і натерті ноги. Єдина радість була кожен день, що все-таки настане ніч і вкриє тебе від усіх денних негараздів тепле покривало спальника. І так було щоночі. Пару раз було вже дуже холодно і він із задоволенням зустрівся зі своїм старшим братом – спальником Red Point Munroo в розмірі L – разом набагато тепліше і веселіше.

Ось тут я і виявила його перший недолік – це липучки. Липучки не можна приліпити так, щоб вранці не віддирати кілька хвилин косичку від спальника. Але таким мене не здивувати, таке часто в спальниках трапляється. А ось перевага цього спальника заслуговує схвалення. Ідея такої конструкції мені зустрілася вперше і виявилася дуже вдалою. Верхня тканина спальника пришита всього в декількох місцях (до цього я зустрічала тільки спальники з добре відстроченою верхньою тканиною) і це дозволяє їй більш вільно рухатися. Вона, виходить, виконує роль "конденсатки". Вранці усе одно збирається волога на спальнику (в нашому випадку, на ньому збирався іноді і дощ) але за рахунок такої конструкції верхнього шару тканини, він дуже швидко сох. І зазвичай, упаковуючи спальник в рюкзак, він вже був просохлий, коли інші були ще вологими.

Мій спальник героїчно пройшов зі мною траверс г.Манараги. Маршрут по якому ми йшли, останній раз ходили 8 років тому. У хлопців було зимове першопроходження. І тут хочеться описати іншу перевагу – це вага і обсяг. Вага мого спальника була 1350 грам і стискався він в невелику грудку, але грів при цьому чудово. І місця багато не займає, і легенький, і швидко сохне, ну просто диво! Ні поспати, ні подрімати під час траверсу мені так і не вдалося. Лише під час тривалих привалів діставала його і грілася, бо було вже дуже холодно. І грів він не тільки мене, а й наших молодят укутував.

Погода поступово почала налагоджуватися. До нас вже приходило сонечко. Розходився туман і відкривалися прекрасні види. Краса-то яка, лепота! У кожній Долинці тут свій світ. Де ліси чудові з Машею і ведмедями, а де озера з крижинами, правда, вже без ведмедів, і болота величезні, і камені різнокольорові, стільки всього побачили цікавого в цьому поході, що, здається, вже нічому і дивуватися. Ось так і гуляли ми в цих красотах 4 тижні.

По болотах ходили, та по струмках, по горах, та по лісах... і завжди був зі мною мій спальник блакитний. Низ у нього до кінця походу забруднився трохи, аж надто світлий він у мене. А в іншому – на 5. І в прикрощах і в радощах був зі мною. Зігрівав мене і мокру, і холодну погоду. А головне – настрій своїм блакитним кольором підіймав. Прокидаєшся, дивишся на нього, і навіть хмари на небі потім настрій не псують.

Якщо будете на Уралі, то обов'язково беріть Red Point Munro, він вже точно Вас не підведе, на собі перевірено :)"

Дякуємо, Анні, за прекрасну розповідь про свою подорож :) Бажаємо легких сходжень і побільше сонячної погоди :)