Подписывайтесь и оперативно получайте самые свежие новости TM RedPoint

Теперь ты не упустишь свежие обновления ;)
Подписка успешно оформлена
 

Подписывайтесь и оперативно получайте самые свежие новости TM RedPoint

Теперь ты не упустишь свежие обновления ;)
Подписка успешно оформлена

Конкурс. Осенний поход сильных и независимых. Алина Жук. "Моё незабываемое приключение 2018"

О красоте карпатских осенних пейзажей и прогулках по затуманенным горам нам рассказала Алина Жук в своём отзыве для конкурса  "Моё незабываемое приключение 2018" . Текст публикуется в авторской редакции на языке оригинала:

Коли двох "скажених жінок", які не зовсім дружать з головою, накриває ностальгія по осінніх горах, рано чи пізно це обов'язково виллється у похід. Те, що в кінці жовтня там заморозки, дощі і тумани, лише підігрівало нашу з Оксаною мазохістську цікавість.

Віталіки назвали нас "трохи больнуваті", Макс у передчутті неладного вимагав переписати на нього вел і квартиру, а Артем вручив про всяк випадок паперову карту Воловецького регіону і дещо скептично побажав нам приємного відпочинку.

Авантюрність цієї затії полягала не лише у складних погодних умовах, а і в тому, що це був мій перший поводирський досвід: самостійна розробка маршруту, орієнтування на місцевості по GPS. І загалом, його можна вважати вдалим, GPS і жіноча інтуїція не підвели, ми бадьоро пройшли овер 35 км.

Гори зустріли двох відчайдушних жінок туманом, і чим вище ми підіймались, тим густішим він був.

Десь на тисячних висотах звичайний буковий ліс почав перетворюватись у незвичайну зачаровану картину. Гілки дерев були покриті прозорим льодом і інеєм, у туманній мертвій тиші було чутно лише цокотіння цих льодинок, ніби "Музика вітру".

Ну а, зійшовши на хребет, було чутно лиш цокотіння наших зубів, бо там хазяйнував сильний морозний вітер. В цей день нам було якось складно повірити, що ми у горах, бо по ті сторони, де мають бути гори, - лише біле полотно, таке враження, що як придурок бродиш якимись черкаськими полями і пагорбами. Періодично ми тикали пальцем в те полотно і з непідробним захватом викрикували: "Ого! Дивись яка краса! Ти бачиш ту казкову полонину-гору-річку??". Коротше, я вам скажу, що туман чудово сприяє розвитку уяви. Для ночівлі обрали більш-менш затишне місце, де і посмажили на вечерю свіжезібрані гриби. До слова, їх там було досить багато, тому наше блукання по лісу мало ще і споживчу мету.

Як воно і буває в горах, ввечері і вночі була підвищена вологість і морозність, тому гортеківський чохол на спальник, котрий, попри мою "трохи больнуватість", був вручений Віталіком, послужив мені добру службу. Спати було майже не холодно і цілком комфортно, головне - добре "закуклиться" в спальник і чохол, і ні в якому разі не захотіти посеред ночі в туалет:)

Зі свого похідного досвіду пам'ятаю, що найважче то вранці виповзти з теплого спальника у холодну вологість, натягти нітрохи не тепле взуття і випхати свою тушку з затишного намету. Але цього ранку було не так... Оксана здійснила подвиг виповзання перша, а її емоційні воплі змусили мене, не довго думаючи, вскочити в холодні ботинки і витягти свою сонну тушку задля "созерцания Волшебства". Кілька хвилин ми стояли з відкритими ротами і ловили очима щосекундні зміни оточуючого пейзажу.

Потім трохи прийшли у себе і забігли вище, щоб оцінити масштабність цього дійства. А там... у наших ніг суцільний океан із хмар.

Такою дитиною, як тоді, я не була, мабуть, і в дитинстві... стільки захвату, радості і... матюків! Сонце підіймалось вище, пригрівало, дерева з цокотом скидали з себе льодинки, хмари щосекунди проносило перед нами, а мені хотілось стрибати, кричати і жити.

Того дня нарешті прийшло відчуття, що ми в горах. Весь день світило сонце, і ми таки мали змогу насолодитись пейзажами.

Але наступна вітродощова ніч дала зрозуміти, що завтра нам знову бути "йожиками в тумані". Видимість метрів 10. Зготували собі на пальнику "завтрак в постель", себто "вівсянку у спальник", зібрали намет і з періодичними зітханнями: "Ех, звідси, мабуть, такий гарний вид..." побрели на гору ПікуЙ.

У колі похідників є така приказка: "Хто не видів ПікуЯ, той не бачив ніх**". Я би її продовжила так: "Я же виділа ПікуЙ, а побачила лиш х**". "Туманность Андромеды" не дала нам змоги насолодитись пейзажами з цієї живописної гори.

Перекусивши як істинні леді салом і цибулею, ми епічно побродили по зачарованому буковому лісу. Мабуть, це не дуже нормально, коли дві особи жіночої статі "тащаться" від туманного безлюдного лісу і навіть спеціально адаптують маршрут, щоб побільше по ньому походити. Він був багатий грибами і підмерзлими ягодами. Останні кілька годин лісового спуску у цивілізацію були в пітьмі, при світлі ліхтариків.

Того дня ми заночували у гостинних Віктора та Люби, котрі частували домашнім ожиновим вином і смачнючою грибною юшкою. На ранок дістались Воловця, з якого ввечері нас має забрати потяг у світ проблем, людей, шуму і суєти. Перспектива просидіти півдня на вокзалі нас якось не радувала, тому ми лишили рюкзаки у люб'язної жіночки у сувенірному магазині і вирішили збігати кабанчиком в радіалку на гору Темнатик. Проте за кілька км нас зупинила ціла поляна опеньків, сироїжок і білих грибів, перед якою ми не змогли встояти, вони комфортно розмістились у двох пакетах і були нещадно з'їдені наступного дня вдома.

Незважаючи на те, що 2 із 3-х похідних днів пройшли в туманах-хмарах-вологості-вітрах-дощах-заморозках, я ні на хвилину не пошкодувала, що вибралась із теплих і стабільних чотирьох стін. У кожного з цих явищ був свій кайф. "У природы нет плохой погоды. Есть неподходящая одежда, недостаточно снаряги и неумение видеть Волшебство".

Дякую за те, що жива, і за те, що відчула, що жива!

P.S. "Они говорят, им нельзя рисковать,

Потому что у них есть дом. В доме горит свет.

И я не знаю точно, кто из нас прав.

Меня ждет на улице дождь. Их ждет дома обед".

В.Ц.

Автор: Жук Алина Николаевна

www.facebook.com/zalina27

Расскажи друзьям

Поделись своим отзывом о нашем снаряжении и получи фирменную футболку*

* Подарок отправляется в случае, если отзыв был размещен в разделе “Обзоры” нашего сайта
Заполните все поля для отправки

Спасибо, друг!

Твоё мнение очень важно для нас!
Скоро и у тебя будет фирменная футболка Red Point!

Команда Red Point.

А пока твоя футболка едет к тебе – подписывайся на самую интересную рассылку про активный отдых!

Подписка активирована.