Подписывайтесь и оперативно получайте самые свежие новости TM RedPoint

Теперь ты не упустишь свежие обновления ;)
Подписка успешно оформлена
 

Подписывайтесь и оперативно получайте самые свежие новости TM RedPoint

Теперь ты не упустишь свежие обновления ;)
Подписка успешно оформлена

Конкурс. Целебные вершины. Аня Семенюк. "Моё незабываемое приключение 2018"

Где найти силы, чтобы двигаться дальше, когда их практически не осталось? Горы стали ответом на этот вопрос для Ани Семенюк. Свою историю исцеления она рассказала для конкурса "Моё незабываемое приключение 2018" .Текст публикуется в авторской редакции на языке оригинала:

Мабуть, любителі походів добре знають, що найбільше хочеться у гори тоді, коли щасливий і тоді, коли втікаєш від чогось такого, що розриває душу. Бо у першому варіанті саме там, на висоті, серед природи відчуваєш те щастя в тисячу разів сильніше, радієш йому ще більше, дякуєш за нього ще щиріше. У другому – йдеш за відчуттям, що ще живеш і дихаєш, що ще щось можеш, шукаєш себе і віриш, що на вершинах Небо тебе таки почує.

Цього року я втратила чоловіка, а моя сестра – людину, яка колись була серед найближчих друзів. Довелося перетерпіти і дочекатись того моменту, коли після втрати відчуваєш, що фізично можеш ще щось робити і чогось хотіти. І, як би це для когось не звучало дивно, важливо той момент підхопити, аби змогти піднятись і якось потрохи йти далі по життю. Сестра взяла відпустку і ми відправились у гори. Спочатку в рідні Карпати.

Був жовтень, але зима нагадала, що вона – не за горами, а в горах. Сніг місцями був майже по коліно. Погода не осіння, але від того не менше прекрасна. Засніжені гірські стежки, обледенілі гілки дерев, мороз і сонце, – якби душа не боліла, серце б радувалося. Маршрут – звичний для нас, добре знайомий, рідний. Вирішили прогулятися до перемички і піднятись на Говерлу. Ночували у наметі – нашому улюбленому Space 2.  Сестра більше любить Steady 2 EXT і мені прийшлося трохи слухати, що ми зекономили зовсім трохи на вазі намету і взяли легший, зате холодніший, а могли спати в теплішій Steady. Випадково взяли із собою дитячий спальник замість дорослого і Маші довелося трохи мерзнути: у мене був компактний Lightsome 170. Але загалом нічка видалась непоганою. Небо було зоряне-зоряне, мороз, як взимку, і тиша, яка може бути тільки високо в горах.

На Говерлу піднялись досить швидко, на вершині зустріли туристів, які пригостили нас пряниками і мандаринками. Зробили кілька фото і почали спускатись вниз. На засніженому хребті нас чекав метелик. Вірніше, не чекав, а просто з’явився перед нами нізвідки, покружляв і полетів у нікуди. Просто зник, ніби розчинився у гірському пейзажі. «Це – він! Передає тобі привіт, показує, що він тут», –  сестра зажди була за мене мудріша. І я розумію: високо в горах, у час, коли все вже вкрите снігом, метелики не літають. Вірніше, не мають літати. Таке собі можуть дозволити тільки дуже особливі. А він такий і є.

Буквально через кілька днів після Карпат вирушили у Словаччину – у Високі Татри. Якихось складних сходжень і підкорень вершин не планували. Хотіли «поматраснічати» хоч раз. Але не втримались і таки вальнули крутий маршрут  Штрба – Штрбське Плесо – водоспад Скок – вершина Велке Соліско (2412 м) – Штрбске плесо – Штрба. Та ще й «при повному параді» – з усім спорядженням, яке у нас було (одна ночівля була у палатці, друга – у хостелі).  Не планували такий похід, просто зустріли земляка – ужгородця, який порадив нам не тільки прогулятись до водоспаду Скок (як ми собі планували), а «піднятись вище, перейти через горку і спустись з іншого боку озера».  Маршрут проходить від водоспаду Скок через гірські озера (Плесо над Скоком, Капіє, Округле), через Бистре Седло (2314 м) до вершини Велке Соліско (2412 м), Валленбрегового озера і Фуркотської долини і завершується поблизу Штрбського плеса. Детально про наші пригоди у Татрах можна почитати тут.

Окремо додам, що маршрут від набагато агресивніший, ніж будь-який із найбільш «складних і страшних», які можуть бути в Українських Карпатах. Дуже кам’янистий, з різкими перепадами висот і відрізками, які інакше, ніж тримаючись за прокладені ланцюги, не пройдеш. Для тих, хто не любить екстриму і боїться висоти, це стане справжнім випробуванням. Я взагалі не любитель висоти і оці відрізки з ланцюгами – моменти, які я навряд чи колись захочу повторити у своєму житті. Добре, що у мене є крута сестра, без якої я би точно не справилася із режимом «трусящиеся коленки». І ще один метелик, який знайшов нас біля одного з озер і знову «передав привіт»… 

Автор: Семенюк Аня

Расскажи друзьям

Поделись своим отзывом о нашем снаряжении и получи фирменную футболку*

* Подарок отправляется в случае, если отзыв был размещен в разделе “Обзоры” нашего сайта
Заполните все поля для отправки

Спасибо, друг!

Твоё мнение очень важно для нас!
Скоро и у тебя будет фирменная футболка Red Point!

Команда Red Point.

А пока твоя футболка едет к тебе – подписывайся на самую интересную рассылку про активный отдых!

Подписка активирована.