Зимове сходження на Ельбрус. Рік потому...

...побажати всім тим, що займаються альпінізмом,
якими б досвідченими й сильними Ви собі не здавалися,
дуже уважного ставлення до гір.
Вони Вам не вороги, але й не друзі.
Якщо Ви робите помилки, не чекайте від них помилування,
вони Вас просто не помітять.
А рівень Вашої особистої сили дуже незначний,
у порівнянні з силами, які зустрічаються в горах...

Володимир Хітріков

Ельбрус є однією з найбільш відомих і популярних вершин Європи.  Більш того, це її найвища точка. Не дивно, що по популярності і відвідуваності він перевершує всі інші вершини Кавказу разом взяті. Досі на його схилах проходило два досить численних фестивалі: весняний «Red Fox Elbrus Race» та осінній «International Elbrus Race». Примітно, що партнерами фестивалів виступають найбільші російські виробники одягу та спорядження для подорожей і альпінізму.

Так вийшло, що рік тому після нещасного випадку на Ельбрусі, я пообіцяв провести масове зимове сходження з максимально можливим рівнем безпеки. Цей захід і погодився підтримати український бренд Red Point. Рік пройшов досить швидко і ось 20 лютого ми зібралися на Ельбрус. Від початку однією з основних вимог до учасників було їх заняття альпінізмом, як видом спорту. Тобто збір був принципово не комерційним. План був простий та зрозумілий для людей, що займаються альпінізмом. Після приїзду одна ніч внизу, потім п'ять ночей на верхньому притулку, для акліматизації – з радіальними виходами і провішуванням льоду. Потім – спуск на дві ночі вниз, для відпочинку і відновлення кисню, а також вихід на сходження з верхнього притулку.

Для сходження було зарезервовано три дні, з яких було обрано день з кращим прогнозом погоди. Всього на зборі було 18 чоловік з України, Росії та Азербайджану; 15 осіб 1-го березня вдало здійснили сходження, з них троє на обидві вершини Ельбрусу. Саме сходження пройшло досить просто. До 4 години ранку, ми на ретраці були на скелях Пастухова, біля восьмої ранку, двома групами одночасно, почали підйом на Західну та Східну вершини. На  початку 10-го були на вершинах і до 13-30 всі спустилися на притулок, знявши перильні мотузки. Тепер трохи детальніше про те, як це було.

П'ять ночей на 4200 м, після однієї на 2000 м, навіть за планом виглядали трохи «занадто», а в житті ці ночі виявились просто незабутні. Особливо перші дві. Основний лейтмотив був: «Ніч довга...». Жили ми в їдальні і в одному з вагончиків «у Музафара». Опалення було відсутнє повністю, але було досить тепло, особливо в наметі.

Перші кілька днів погода була справді зимною – вітер, мороз, часом майже повна відсутність видимості. Але це не завадило нам регулярно ходити до скель Пастухова і виміряти перильными мотузками лід над ними.

*І навіть сфотографуватися з символікою Red Point.

Було відпрацьовано «майже улюблена» самозатримка на льоду. Щоправда, лише для особливо охочих. Основний висновок, який був зроблений – швидкість реакції в цій ситуації набагато важливіша для життя, ніж навіть ерекція при тому.

Була побудована традиційна ескімоська «ігла», причому головним ескімосом виявився Серьога Бублік. А я все думав, Бублик російське або українське прізвище. Помилявся...

Інші ескімоси зайшли всередину і готові були там не тільки жити, але і відігрівати замерзлих лижниць. Пам'ятаючи історію про те, що взимку, кілька років тому, коли ми спустилися з Ельбрусу, один із наших друзів, раніше спустився тому, що у нього мерзли ноги, вимовив сакраментальну фразу: «Тут одна лижниця, топлес фотографувалася, ледве відігрів».

Так само був проведений практичний семінар на тему: « Різниця впливу спирту і коньяку на досягнення скайранерів», із залученням провідного фахівця в цій області Валька Вергелюша.

Але з наближенням повного місяця погода потихеньку поліпшувалась. Іноді даруючи нам вже зовсім фантастичні види.

Ми спустилися вниз, відпочили і 1-го березня вийшли на сходження.

Маршрут був очевидний, погода прекрасна, льоду не дуже багато і він місцями зі снігом, тобто не дуже жорсткий. Загалом, все було добре.

І в 9-10 я вже був на вершині і розпаковував живі, але сильно замерзлі квіти, які вирішив залишити на останній вершині  Маші.

Якою б величною не здавалась собі людина, вона теж смертна... А ситуація, коли вже нічого не можна змінити, може поставити «на місце» кого завгодно. Але якщо нічого не можна змінити, то можна про це ... помовчати. Тому, що слова дуже не точний інструмент для передачі почуттів... І ще, можна просто робити свою справу.

Вид зі Східної вершини відкривався зовсім фантастичний та й відчуття були цілком космічними. Приємні місце і час щоб задуматися «про вічне». Побувши деякий час на вершині і замислившись про якісь важливі для себе речі, ми почали спуск.

В цей час на Західній вершині.

Ми спустились на перемичку, потім на «Косу полицю»

По підвішеному льоду до скель Пастухова

Вниз до «Миру». На канатку і додому.

Звичайно, не можна не сказати «дякую» спонсору цих зборів – ТМ Red Point. Хочеться вірити, що зимовий захід на Ельбрусі, незважаючи на всю його складність, займе своє місце у ряду щорічних заходів, проведених найбільшими фірмами-виробниками спорядження та одягу для екстремальних подорожей.

Хочу побажати всім, хто займається альпінізмом: якими б досвідченими й сильними Ви собі не здавалися, зберігайте уважне ставлення до гір. Вони Вам не вороги, але й не друзі. Якщо Ви робите помилки, не чекайте від них помилування, вони Вас просто не помітять. А рівень Вашої особистої сили… дуже незначний, порівняно з силами, які зустрічаються в горах...

Володимир Хітріков