НОВИНА 21 ЛИСТОПАДА 2013

Киргизія 2013 року. Подорож у світ великих гір та розрідженого повітря.

Друзі, у нас для Вас нова цікава історія! Історія одного зі сходжень наших друзів та експертів  Сергія Бубліка і Вергелеса Андрія. Маршрут дивовижної краси, відмінна команда, чудова можливість для тестування спорядження  про все це та багато іншого дуууже детально – читайте далі.

Red Point в новій експедиції

"...Вся ця історія розпочалася ще в лютому 2013 року. Коли Володя Хітріков, запросив мене на Ельбрус... де я й познайомився з Сергієм Бубліком. Чим для мене це вилилося – дізнаєтесь,  прочитавши цю розповідь :)..." – розповідає Андрій Вергелес (звіт подається в авторській редакції):

9.07.13

Початок нашого довгого шляху у світ великих гір і розрідженого повітря.

О 5 ранку приземляємося в Бішкеку. Як не дивно, весь багаж виявився одночасно з нами  та в цьому ж аеропорту. Лишень вийшли з терміналу, як з усіх боків наскочили таксисти з криками "Брат, давай підвезу – зовсім не дорого!". Знайшовши найдешевшого “брата” та підібравши по дорозі ще й "сестру" ми прямуємо в офіс компанії "Тянь-Шань Тревел". Офіс зустрічає нас затишком і місцевою гостинністю. Перша половина дня йде на вирішення всіх організаційних питань та перепакування нашого спорядження. Домовившись про трансфери, вертоліт, закидання і залишивши на зберігання шмат українського сала, ми йдемо насолоджуватися місцевою кухнею та шукати міфічний магазин, де можна купити газ (на пошуки пішло більше 4чотирьох годин)... Ближче до вечора ми вже мчимо в таксі – назустріч горам. Їдемо в Ала-арчу. Приїхавши до табору,  вирішуємо провести ніч в теплі і затишку та селимося в кімнатці за 500 сом. Увечері вже починаємо пити протипростудні. І де тільки встигли застудитися?

 Red Point - тестування висотою і морозами

10.07.13

Сьогодні ми повинні за один перехід підняти себе та усі наявні наші пожитки на 1 км. вгору, а саме доповзти до стоянки "Рацека". Проходимо багато неймовірно красивих місць. З усіх боків нас оточують пагорби, настільки яскравих, що навіть фото не передають безліч відтінків зеленого. Далеко попереду видніється водоспад, що виривається з усією своєю могутністю з надр скелі та дуже стрімко скидає вниз тонни крижаної води... Але під важким рюкзаком усі ці краєвиди відходять на другий план – перед очима лежить тільки стежка, що йде вгору та час від часу пролітають краплі поту. Парадокс!

Коли ж альпіністи встигають милуватися навколишньою красою? Під час підходу до Рацеку  потрапляємо в наш перший за цей виїзд дощ, який з кожним метром висоти  впевнено переростав у сніг. На стоянку приходимо вже зовсім мокрі. Ховаємося під навіс, починаємо себе утеплювати і готувати чай. Трохи згодом підходить група американців. Всі одягнені по останньому писку outdoor-моди і обвішані тонною заліза. Думав, що з таким вбранням і такою поважністю в очах, вони пролізли як мінімум 6Б на Корею, виявилося ні... якусь двійку на Корону. За ними приходить італійці з гідом. Гід хвалиться секретною зброєю росіян, крюко-ногами. А після і зовсім наважується показати, як це працює на практиці. Рано лягаємо спати, вже почали відчувати висоту. Засинаємо під шурхіт снігу.

11.07.2013

Вранці починаємо перехід на Коронські Хатини (3900 м).Ночівля на Рацеку змогла трохи підлікувати наші голови, так що виходимо в гарному настрої. Під час переходу вперше в житті бачу знаменитий та неприступний пік "Вільна Корея". Прямовисні стіни цього піку дійсно вражають. Серьога розповідає, як у лютому 2009  року  вони лізли маршрут О. Ручкіна. Десь там в хатині, повинні бути наші харківські друзі альпіністи.

Майбутня зустріч радує та надає сил. Швидко проскочивши льодовик у зв'язці,  до 12 дня ми вже стоїмо біля тремтливих дверей в ту саму хатину. Наших хлопців на місці не виявилося – десь лазять. Судячи з кількості спальників, в хатині більше нікого немає. Так і будемо жити, ми і харків'яни. Забиваємося у вільний кут і починаємо облаштовуватися. Певну ноту затишку створюють плакати з оголеними жінками, які акуратно розвішані на стінах. Серьога показує плакат, який він досить давно вішав з Машкою Хітріковою. Плакат жінки з веслом :)

Ближче до шостої вечора починаємо зауважувати,  як з коронского плато спускаються 4 точки... через деякий час, ці точки перетворилися в знайомі особистості. Ігор Загребельний, Сергій та Рита Шиян, Саня Малий. Хлопці ходили акліматизуватися на пік Дослідник... Увечері їмо сало, п'ємо Jim Beam і ділимося своїми планами на майбутнє. Як і передбачалося, практично усі розмови йдуть про гори і усе, що з ними пов'язано.

 тестування Ред Поінт в Киргізіі

12.07.13

Прокидаємося з Бобом біля шостої ранку.. Хлопці ще міцно сплять після виснажливого вчорашнього дня. Швидко закидаємо в себе щось сухе і йдемо гуляти на пік Бокс (4240 м.) за маршрутом 1Б. Нічний мороз все ще сковує сніг і менше ніж за 30 хвилин, ми доходимо до початку маршруту. Маршрут – це кулуар,  що плавно йде вгору. Через годину стрибання по камінню випригуємо на гребінь, що майже досягає неба... ще трохи і ми вже стоїмо на вершині. Сонце лише визирнуло з-за гірських хребтів та починає зігрівати своїми променями нас і навколишні вершини.

З вершини Боксу, дуже добре помітно як стіни Кореї плавно, але невблаганно нависають. Коли дивишся в фас, до кінця не усвідомлюєш всіх масштабів цієї гори. Фотографуємося на тлі Кореї і починаємо спуск. До запланованого спілкування з харків'янами, ми вже знаходимося біля хатини... Хлопці тільки нещодавно прокинулися і готуються спускатися на Рацека за продуктами і газом. Все своє залізо залишають в хатині... у нас з Бобом буде багатий вибір :) Ближче до вечора до хатини піднімаються двоє хлопців, швейцарець і норвежець. Рано лягаємо спати...

 Ред Поінт - перевірка висотою

13.07.13

Спалося дуже погано. Так і не зрозумів, це із-за акклімухи або ж через те, що весь попередній день спали. Нарешті дочекався дзвінка будильника, у цей раз він зовсім не здався мені гидким і дратівливим. 3-30 ранку, пора збиратися на пік Дослідник. З вечора ми провели ревізію харківського спорядження та вибрали найкращі бури і по парі сапок. Маршрут вирішуємо йти з одночасною страховкою. Боб крутить бури, я за ним викручую... Маршрут проходимо досить швидко. На вершині нас зустрічають перші промені сонця, яке щойно почало виходити. Фотографуємося та починаємо спуск. Знаходимо Абалаківські вушка, які залишали за собою харків'яни, подумки дякуємо їм за це. О 9 ранку вже знову біля хатини.

Весь день спимо. Я з величезним сумом згадую про свою читалку, яка була зламана під час перельоту Київ-Бішкек. В ній залишилося багато книг, на прочитання яких ніколи не вистачало часу в Києві. До вечора піднімаються наші друзі-альпіністи... Бачачи це, швейцарець і норвежець в засмучених почуттях йдуть ставити свій намет. Хлопці приносять у подарунок журнал National Geographic, Практично за один підхід його повністю прочитую, насолоджуючись кожним словом та статтею. Увечері коньяк і душевні бесіди. Хлопці готуються виходити в нічну пору – і на Корею, за маршрутом "Лоу" 5А.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

14.07.13

Прокидаюся разом з харків'янами, хочу їх провести і помахати їм рукою. Виходжу на вулицю, все небо затягнуте і дуже тепло. Стою в одному терміку і мені абсолютно комфортно в ньому. Хлопці вирішують виходити на маршрут. Поки сидимо в хатині і готуємо чай, починає падати дуже щільний сніг. Непроглядна стіна снігу. Погода змінює всі плани. Хлопці визначають єдине в цій ситуації правильне рішення – йти далі додивлятися сни. Весь наступний день ми проводимо в хатині – слухаючи, як сходять лавини з сусідніх гір. Розважаємо себе як можемо і зазвичай спимо. Сніг йде практично безперервно. Ближче до вечора, прориваючись через стіну снігу до нас піднімаються два місцевих носія. Приносять чиюсь їжу і швидко тікають вниз. Через декілька годин, піднімаються і самі власники закидання. Сімейна пара з Новосибірська і їх гід Артур. Всі сподіваються завтра виконати свої плани, але погода все ще наполягає на своєму.

 Ред Поінт - перевірка висотою

15.07.13

Знову прокидаюся разом з хлопцями в надії провести їх на маршрут. Погода без змін. Ніч дуже тепла і наста абсолютно немає, а снігу випало ще багацько. Всі дружно йдемо спати. В 4 ранку дзвонить наш з Бобом будильник. Нам щастить більше, сніг практично не падає. Починаємо збиратися на корону за маршрутом 3Б. Підходи даються дуже важко, нескінченна дорога по свіжому снігу. До початку маршруту  я підходжу вже добряче втомленим. Боб розповідає, що минулої зими в цьому ж кулуарі загинув альпініст із Росії... Проходимо кулуар. Боб виходить на скелі і через трохи часу вже стоїть на вершині. О дванадцятій гріємося біля порожньої хатини. Наші хлопці спустилися за продуктами в Ала-Арчу. Ми свої плани початкової акліматизації виконали, тому вирішуємо спускатися вниз. Швидко пакуємо валізи. Новосибірським альпіністам, які спустилися з льодових занять, дарую наш журнал National Geographic – вони дуже вдячні, але трохи засмучені, що журнал українською мовою. Артуру говоримо "до зустрічі" на Південному і починаємо спуск. Через 2.5 години, у альпіністському таборі нас зустрічають хлопці з холодним пивом та смачними кавунами. Настрій прекрасний. Квіти, зелена трава і теплий дощ – усе навкруги нагадує, що зараз все ж таки літо. Перша частина нашої подорожі закінчена.

Red Point - спорядження перевірене висотою

16.07.13

Вранці прощаємося з харківської бандою. Вони з продуктами і газом, повертаються на Корону і будуть пробувати пролізти вибрані маршрути, а ми їдемо в Бішкек. Весь день гуляємо по місту та їмо смачні шашлики.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

17.07.13

Сьогодні вилітаємо в Ош, де і повинні зустрітися з клієнтами, які підуть на Леніна разом з нами. Ранок починається з глобального перепакування речей. Як би ми не старалися, але зовсім не вміщуємося в обмеження по вазі. Переживаємо, що в аеропорту за 30 кілограм зайвого багажу з нас здеруть багато грошей. Як виявилося трохи пізніше, всі ці переживання були зайвими – за 30 кг надлишкової ваги ми заплатили 800 сом. Через 40 хвилин долітаємо до Оша. Сам аеропорт дуже порадував своїми компактними розмірами і системою вивантаження багажу. Коли всі рюкзаки й валізи... просто вивалюють в одну велику купу. Як і очікувалося, зустріти нас забули – добираємося до міста на таксі. Після Бішкека місто Ош – здається маленьким і тихим селом. Добираємося до готелю, де вже повинні були оселитися хлопці. Для більш щільного знайомства, йдемо в найближчу чайхану. Всі хлопці – абсолютно різні. Йонц Кехлер (громадянин Німеччини) – радує своїми знаннями російської мови і заявою, що він абсолютно не вживає алкоголь.

 Ред Поінт - перевірка висотою в Киргізіі

18.07.13

Вночі приїжджає останній учасник нашої групи – дівчинка Ксюша. Разом, нас зібралося аж семеро. Вранці вантажимося в машину, яка повинна нас відвезти до Леніна і їдемо закуповуватися продуктами. Ошський базар – вражає великою кількістю продуктів і звичайно ж цінами. Дорога  займає більше 5 годин. І ось, в лобовому склі починають виднітися схили піку Леніна, а через деякий час і юрти компанії "Фортуна-Тур", де ми і будемо жити. Селимося в одній з таких юрт. Тут неподалік також сидять поляки, вони вже сходили на вершину і готові їхати додому. Знайомлюся з польським гідом Збишеком. Хороший мужик. Після Леніна, летить на 3 дні додому і потім відразу на Ельбрус.

З юрти показується дівчинка-полячка, ходить з великим трудом і тільки за рахунок того, що її постійно підтягують два співвітчизника. Збишек розповідає, що це паралельна польська група і вони на 3-й день піднялися на 5200 м. Дівчинці стало дуже погано і її "друзі", протримали її в другому таборі ще добу, в надії що полегшає. За допомогою звернулися коли вона вже почала хрипіти. Бійці Ак-Сая стягли вниз, а дбайливі руки лікаря  Pamir Expeditions привели її до тями.

Red Point - спорядження перевірене висотою

19.07.13

Вранці збираємо частину важких шмоток і йдемо гуляти в сторону перевалу мандрівників. На Цибулевій Галявині Йонц звертає увагу на пам'ятну табличку, встановлену на честь загиблих під лавиною 1990 року. Розповідаю йому подробиці.Він з увагою вислуховує, але ніяких питань не задає... видно, що з головою поринув у роздуми. На перевалі зустрічаємо чотирьох хлопців з Києва, ось так приємний сюрприз. Обмінюємося новинами з дому. Кияни пригощають нас салом :) Ховаємо під камінням речі, які принесли з собою і повертаємося в табір. Залишився день, ділимо продукти і речі які треба нести з собою в 1-й табір. Він з увагою вислуховує, але ніяких питань не задає... видно, що з головою поринув у роздуми. На перевалі зустрічаємо чотирьох хлопців з Києва, ось так приємний сюрприз. Обмінюємося новинами з дому. Кияни пригощають нас салом :) Ховаємо під камінням речі, які принесли з собою і повертаємося в табір. Залишився день, ділимо продукти і речі які треба нести з собою в 1-й табір.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

20.07.13

Від самого ранку приїжджають конярі, які зовсім не за символічну плату погодилися довезти наші речі до першого табору. Починається довгий процес зважування. Все як зазвичай. Їх основне завдання – накрутити пару зайвих кілограм, наше – ці кілограми відстояти. Їх кантер в ненавантаженому стані відразу показує 4 кг :) Через деякий час, ми домовляємося про вагу, яка  влаштовує обидві сторони і висуваємося в бік 1-го табору, йдемо на 8 днів. Перехід виходить виснажливим. Наша колона сильно розтягується. Боб попереду, я заключним. Поруч зі мною, в рваному темпі, йде Ксюха. Йде повільно, видно що їй важко. Але, нам поспішати особливо нема куди, тому часто з нею відпочиваємо. Вже поруч з табором Тянь-Шань Тревел, нам зустрічається хлопець Валера з Пітера. Бачить як Ксюші важко, забирає її рюкзак і доносить його до табору Фортуни. Спасибі йому за це! Рано лягаємо спати, всі втомилися після переходу.

Red Point - спорядження перевірене висотою

21.07.13

Сьогодні перший вихід на гору. Йдемо гуляти – до куди вистачить сил. Беремо з собою частину речей, щоб їх прикопати. Крок за кроком, починаємо набирати висоту. Перше візуальне знайомство з тріщинами. В неспішному темпі, доходимо до 5 тис. Сідаємо обідати і заодно закопати частину речей. Трохи відпочивши, починаємо спуск в 1-й табір. У таборі намагаюся зловити мобільний зв'язок – хтось каже, що іноді він проскакує біля наметів Pamir Expeditions. Підходжу до їх наметів... до мене підскакує якийсь бородатий мужик з дуже добрими очима і пропонує чай. Не можу йому відмовити :) Знайомимося... це виявилися два веселих і дуже галасливих таджика, Шамс Кахоров і його друг Нідо Гулджон. У кращих традиціях таджицької гостинності вони всіх перехожих поять чаєм. Скільки людей, що  спускаються з другого табору, вони напоїли чаєм в той вечір, навіть важко порахувати. Чудові хлопці!

 Red Point - спорядження перевірене висотою

22.07.13

Переходимо на другий табір. Дістаємо все, що закопали вчора і крок за кроком рухаємося у бік 2-го табору. Хоч і втомилися, але зупинятися тут на відпочинок зовсім не хочеться. Доходимо до табору, ставимо намети. Знову зустрічаємо київських хлопців.

23.07.13

Вранці збираємося на прогулянку – до початку підйому на Роздільну. Поруч стоїть француз-соліст, бачить що ми збираємося йти, починає в поспіху пакувати намет і чекати, поки ми почнемо рух. Дійти до початку підйому на Роздільну так і не вдалося, різко посилився вітер і зганяє всіх вниз. Але, ми особливо не засмучуємося. Висоту все одно набрали і частину речей у другій табір перекинули, так що можна йти вниз. Залишився день, спускаємося до першого табору, де на нас чекає смачна вечеря.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

24.07.13

Прокидаюся від того, що Боб старанно трусить намет і всіх будить з криками, що кава готова :) Каву в спальник подавати відмовився, так що довелося вилазити. Погода приголомшлива. Аромат кави, яку Серьога для нас приготував, розливається по всьому табору і приводить до тями. Сьогодні день відпочинку. Не поспішаючи поснідавши, вирішили пройтися до місця, де льодовик почав відпускати своїх жертв 1990-го року. Видовище сумне. Хоч ініціативні групи щорічно збирають у братські могили останки людей, але цей процес здається нескінченним. Льодовик усіяний кістками та особистими речами альпіністів.Залишок цього дня ми проводимо, тиняючись по табору і в спробі нагріти трохи води для вмивання.

Увечері заходжу в табір Pamir Expeditions. Зустрічаю Женю Колчанова (володаря всього скайранінгу в Росії). Він старанно вирішує організаторські питання для проведення Lenin Race. Увечері Йонц скаржиться, що до його кішок налипає занадто багато снігу (кішки були без антипідлипу). Боб за допомогою скотчу та пластикової пляшки швидко вирішує цю проблему. Подібне рішення для Йонца було дуже несподіваним і він з неприхованим подивом  стрибає навколо Серьоги і намагається закарбувати весь процес.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

25.07.13

Прокидаємося досить рано. Наші ряди трохи порідшали, Ксюха і Валера вже наїлися горами і поїхали додому. Швидко з'їдаємо сніданок, люб'язно приготований кухарем дядьком Колею і виходимо в сторону другого табору. Низка вогників вже на схилі. З посмішкою дивлюся на деякі зв'язки – для яких це перший вихід і вони так старанно намагаються обігнати всіх і в першу чергу один одного. Буквально через 30 хвилин, вони з сумом в очах сиділи на рюкзаках і з жадібністю потопаючого ковтали повітря.

Доходимо до другого табору досить швидко. В 9 ранку вже сідаємо снідати і пити чай. Сонце пече нещадно. З жалем дивимося на людей, які проходять повз нас після сковорідки, коли сонце вже піднялося високо в небі. За прикладом таджиків, намагаємося їх відпоювати чаєм. Весь день відпочиваємо і відгодовуємо таблетками двох хлопців зі Словаччини, які одразу забігли у другій табір.

Red Point - спорядження перевірене висотою

26.07.13

Вихід в третій табір. Кожен йде у своєму темпі. Хоч ми вже були на цій висоті, але підйом дається якось важкувато. Піднявшись першими, починаємо з Серьогою довгий процес підготовки та окопування наметів. Аж раптом бачимо – спускаються точки. У цей день погода була чудовою і практично безвітряною, багатьом вдалося піднятися на вершину. Зустрічаю Шамса і його подругу Віру. Шамс під час акліматизаційного виходу на 6400 якось несподівано для себе сходив на вершину і тепер насолоджується життям і чекає на своїх друзів. Віра і Нідо намагалися піднятися сьогодні. Але, Віра змушена була спуститися назад – усе тому, що сильно мерзли руки. Весь день спимо і їмо.

Red Point - спорядження перевірене висотою

27.07.13

Прокидаємося о 3 ночі. Виходимо гуляти на 6400. Паралельно з нами виходить група іспанців, разом з ними вирішила йти на вершину і Віра. Йдемо однією щільною групою. Десь на 6300 іспанці розвертаються і починають спуск. Віра залишається одна і пропонує нам сходити сьогодні на вершину, але ми поки що туди  не поспішаємо. До 6400 доходимо разом і Віра приймає рішення йти на вершину одна. Віддаю їй свій термос, рукавиці Black Diamond й пальники для рук. Бажаємо удачі і починаємо спуск. На узвозі зустрічаємо гіда з Ак-Сай Тревел, розповідаю про Віру і прошу щоб за нею придивився. Вже на спуску, звертаємо увагу, що у Йонца на віндстоперній рукавичці зрізаний кінчик вказівного пальця. Навіщо це було зроблено, ми так і не змогли зрозуміти. Серьога віддає йому свої запасні рукавиці. Доходимо до 3-го табору. П'ємо чай, пакуємо речі і починаємо спуск. Через 8 годин ми вже йшли з Цибулевої галявини.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

28.07.13

День відпочинку. Вранці до нас у гості приходить Серьога Шиян, погода в Ала-Арчі так і не покращилася і вони приїхали на Леніна. У Йонца палець таки прихопило після виходу на 6400 і на ньому красується великий пухир. Вирішуємо його показати лікарю. Палець лікують, бинтують, прописують таблетки – жити буде. У таборі Аксая зустрічаю італійців, з якими спілкувався в 3-му таборі, вони повинні були виходити на штурм. Виявилося, що вони залишили на ніч у наметі пальник, який всю ніч травив газ і до ранку вже ніхто не міг нормально ходити. Йдемо гуляти до колишнього МАЛу, заходимо на могилу Ельвіри Шатаєвої  і дівчаток. Розповідаю Йонцу і Лехі про те нещасливе сходження. У табір Фортуни приїжджають словенці. Один з них забув в аеропорту свої La Sportiva Spantik і тепер бігає по таборах і намагається купити собі черевики 47-го розміру. Побігавши кілька годин по таборах, повертається з убитими черевиками One Sport - купив за 90 євро. Проводжаємо додому одного з учасників – Діму. Увечері йдемо всі в баню.

Red Point - спорядження перевірене висотою

29.07.13

Весь день відпочиваємо, їмо та набираємося сил. З Йонцем йдемо на перев'язку в табір Аксая. Там зустрічаю Сергія Богомолова, що пригощає чаєм і печивом. Дуже відкрита і товариська людина! Вдень з другого табору спускаються таджики. Вірі так і не вдалося піднятися на вершину. Після того як ми розлучилися на 6400, вона дійшла до 6800 і повернула назад. З Бобом заходимо в гості до Володі Хітрікова і його хлопців. Приємна і тепла зустріч. Вони вже приїхали до базового табору та готуються до першого виходу. Пакуємо речі, завтра переходимо в перший табір і вже будемо пробувати йти до вершини.

30.07.13

Перехід в перший табір. По дорозі все частіше і частіше зустрічаються, пробігають повз нас скайранеры. Мабуть, готуються до змагань. Вечір проводжу у веселій і галасливій компанії гідів з Pamir Expeditions.

Red Point - спорядження перевірене висотою

31.07.13

Перехід у другий табір. В 9 ранку, вже сидячи біля наметів, п'ємо чай з харківськими хлопцями. Через деякий час до нас підходить дівчинка з Пітера, яка пригощала мене водою на Цибулевій Галявині. Вона приїхала на забіг і це був її перший вихід у другий табір. Вона погано себе почуває. Годуємо її свіжими огірками та яблуками... через кілька годин аксаївські бійці вже спускали її вниз. Харків'яни йдуть у бік роздільної та залишають нам журнал Maxim. Споглядання оголених жінок  бадьорить і дарує натхнення :)

1.08.13

Перехід у третій табір. З самого ранку все затягнуто і йде сніг, огляду практично немає. Серьога Бублік командує, що будемо виходити. Каже, що скоро все роздує і треба йти вгору. З досвідом і інтуїцією Бубліка  ніхто не сперечається – починаємо збиратися. Практично всю альпіністи, які хотіли йти в цей же день в третій табір – залишаються чекати на хорошу погоду. В 14-00 виходимо на Роздільну. Як Серьога і говорив, погода дійсно покращилася, снігу вже немає і яскраво світить сонце. Збираємо речі, які необхідні для сходження і рано лягаємо спати.

 Ред Поінт - перевірка висотою в Киргізіі

2.08.13

О третій годині ночі виходимо в сторону вершини. Погода вітряна, але без опадів і ясно. Попереду нас вже піднімається група вогників. В процесі підйому нічого не запам'яталося. Просто монотонна робота, крок за кроком. В 12-00 виходимо на вершину. Десь близько години сидимо на вершині. До цього часу погода кардинально зіпсувалась, починає йти сніг і видимість падає. За цей час на вершину виходить ще 3-4 групи. Всі збиваються в одну купу та починають обговорювати питання спуску. Виявилося, що GPS зі зворотним треком був лише у Серьоги Бубліка. Дізнавшись про це, ніхто не поспішає починати спуск першим і всі чекають, поки ми почнемо рух. Серьога виходить уперед. Всі інші, вишикувавшись однією шеренгою, починають йти за ним. В процесі спуску так ніхто і не запропонував йому допомогу в створенні стежки по свіжому, свіжому снігу. Я йду одним з останніх, засинаю на ходу. При кожній можливості, сідаю на рюкзак і провалююся в сон. Буквально через хвилину, в паніці прокидаюся і починаю ловити ротом повітря. Після чергової такої спроби поспати, до мене підходить якийсь поляк і дає мені тюбик енерджі-гелю. Випиваю його одним залпом... Був це ефект плацебо або гель дійсно подіяв, але сон як рукою зняло і швидкість руху стає набагато швидше. На 6400 наздоганяю Серьогу і наших хлопців... домовляємося, що я йду у третій табір готувати чай, а Серьога залишається з хлопцями. В 17-00 ми вже всі в зборі. П'ємо чай і лягаємо спати.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

3.08.13

Вранці добре відіспавшись, починаємо збирати намети. Справу зроблено! Сьогодні спускаємося в базовий табір. У другому таборі зустрічаємо наших харківських друзів, приймаємо вітання. Дякуємо їм за журнал і віддаємо частину невикористаних продуктів. Пакуємо намети і продовжуємо спуск. На узвозі зустрічаю Сергія Богомолова. До нього приїхали нові клієнти і він їх веде у другій табір. На сковорідці знову радісна зустріч з Хітріковим. Питаю, чому в його групі немає ні однієї дівчинки, на це Володя лише прикро зітхає. Обнімаємося, тиснемо руки, бажаємо один одному вдачі та й розходимося в своїх напрямках.

Доходимо до першого табору. Під час збирання наметів і всієї снаряги до нас підходять місцеві конярі і починають намагатися скупити спорядження:

- А скільки коштують ці черевики?
- 700 баксів.
- Огооо, продай за 50.

У підсумку, купивши у нас 50 метрів статики і каремат, всі залишаються задоволені. По дорозі заходжу в табір Pamir Expeditions, довго прощаємося, обнімаємося, обмінюємося контактами і нарешті починаю спуск. І ось в 18-00 ми вже стоїмо перед нашими затишними юртами в базовому таборі.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

4.08.13

День від'їзду. За певну плату представник компанії Фортуна Тур дає нам сертифікати про сходження на пік Леніна. За нами приїжджає УАЗ, який ми разом з поляками завантажуємо під саму зав'язку і їдемо в сонячне місто Ош.

5.08.13

Відпочиваємо та їмо в Оші і насолоджуємося цивілізацією.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

6.08.13

Ми з Серьогою прощаємося з хлопцями. Вони ще залишаються в Оші чекати своїх рейсів. А нам пора вилітати в Бішкек, де почнеться наша нова подорож та пригода.

На летовищі міста Бішкек нас вже чекає замовлений транспорт, який мав нас відвезти до міста Каракол. У машині сидить наш київський друг Сергій Храпко, який повинен йти з нами на Хан і Перемогу і австрієць, який збирається лізти соло на Хан. Австрійця звуть Улі. На моє запитання: – Улі? Це Улі Штека?... він відповідає ствердно. Наш Серьога Х. (буду називати його так, щоб не плутати з Сергієм Бубликом), приїхав з табору. Обмінюємося останніми новинами, враженнями та емоціями. Улі, зауважує на Бобі футболку учасника Української експедиції на Макалу-2010 і тихенько у мене цікавиться, чи це саме той Сергій Бублік. Відповідаю йому ствердно і Улі біжить до Боба з захопленням тиснути йому руку і розповідати, що він постійно стежив за новинами і дуже переживав за наших хлопців. У Караколі закуповуємо необхідні продукти, змінюємо різновид транспорту та їдемо в сторону Майда-Адир. На місце ми приїхали вже пізно вночі.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

7.08.13

Нас чекав ранній підйом. Пакуємо баул зі спорядженням і їжею, яка необхідна для Перемоги, баул буде нас чекати. Вертоліт вже прибув і пілоти всіх кваплять. Характерна киргизька неспішність їм абсолютно не притаманна. Відразу видно, що люди військові і все повинно бути суворо за графіком. Швидке зважування, закидання речей на борт і вертоліт починає набирати висоту. Красу всіх гір, що відкривалися перед нами з ілюмінатора вертольота навіть неможливо описати. Всі із захопленням зазирнули в ілюмінатори, насолоджуються всіма видами, що відкриваються. Через 20 хвилин ми приземляємося на льодовик північного табору. Швидко вивантажуємо речі під шум гвинтокрила, накидаємося всій купою на наші речі, щоб вони не розлетілися під час зльоту і проводжаємо поглядом відлітаючий борт.

Йдемо знайомитися з начальником місцевого табору – Мішою Кузьміним. Він бентежить нас новинами, що погода в цьому сезоні дуже нестабільна і з його табору в цьому році ще нікому не вдалося сходити на вершину. В таборі людей небагато.Йдемо гуляти до початку підйому в перший табір. Увечері спускається група швейцарських альпіністів з особистим непальским шерпом, якого вони спеціально привезли під цей захід. Вони вже встановили намети у всіх таборах і будуть відпочивати перед штурмом.

 Киргизія

8.08.13

Виходимо в перший табір. Підйом дається не особливо складно. Після Леніна на такій висоті відчуваємо себе досить комфортно. Поселяємося в швейцарські намети і жуємо таранку :)

9.08.13

Перехід у другий табір. Від самого початку підйому йде нескінченний жумаринг. Мотузка за мотузкою. Боб виривається вперед, майстерність не проп'єш. Далі вже ми з Сергієм Х., метр за метром набираємо висоту. Йому значно складніше, ніж нам, на нього висота чинить більший тиск, ніж на нас з Бобом. Погода поки тримається і нас оточують чудові види, але витрачати сили на діставання фотоапарата з рюкзака зовсім не хочеться. Починаю себе дорікати в тому, що не купив собі маленьку цифру-мильницю і тепер змушений тягати зайвих 2.8 кг. У другому таборі знаходяться лише дві людини, вони теж збираються завтра йти в 3-й. Заселяємося знову в швейцарських Озарках.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

10.08.13

Перехід в третій табір. Нічим особливим не запам'ятався, окрім нескінченних перил і безлічі побитих мотузок, що полишили попередні експедиції. Разом з Сергієм Х., виходимо на плече піку Чапаєва. Боб до того часу вже протоптав стежку практично до самого низу. Весь перехід зайняв у нас 7,5 годин.

У таборі знайомимося з поляком, який нам дуже зрадів. Виявилося, він чекає тут погоду в гордій самоті вже три доби і скучив по людському спілкуванню. Зв'язуємося з базою. Михайло Кузьмін передає, що погоди завтра не буде. Знову селимося в швейцарських наметах. Вночі пориви вітру були такі, що в 4 ранку ми вирішили на всяк випадок одягнутися, щоб у разі розриву намети не опинитися в негліже під снігом і в бурхливій стихії.

11.08.13

Як і обіцяв Міша, погоди немає. Весь день сильний вітер і сніг. Розважаємо себе відкопуванням намету і читанням електронної книжки, яку приніс з собою Серьога Х. До вечора через щільну завісу хмар починають пробиватися зірки.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

12.08.13

Прокидаємося о другій ночі. Опадів немає, але вітер досить таки сильний. У 3-30 виходимо на штурм. В процесі підйому, погода тільки погіршується. На висоті 6100, Бублік віддає команду повертати назад, бо  до того часу вітер вже почав збивати з ніг. В третій табір прориваються хлопці з казахського табору. Погода без змін. Міша Кузьмін і Діма Греків нічого хорошого не передають. Продовжуємо сидіти в наметі.

13.08.13

Погода без змін. Продовжуємо сидіти в наметах. В ефірі нічого хорошого не передають.

14.08.13

Погода без змін. Пішли вже п'яту добу нашого перебування у третьому таборі. Знаходження на висоті вже дає про себе знати. У повному стані спокою, пульс 90 ударів в хвилину. Казахи приймають рішення спускатися вниз. Сергій Х. вирішує спускатися разом з ними. Ми з Бобом залишаємося на самоті,на горі. На вечірньому зв'язку Міша передає інформацію про можливе поліпшення погоди в найближчі дні.

 Ред Поінт - перевірка висотою в Киргізіі

15.08.13

Прокидаємося з Бобом в 2 години ночі. Опадів немає та пориви вітру начебто не такі сильні, як за день раніше. Починаємо збиратися на штурм. Процес підйому пам'ятаю не дуже. Сили кудись всі пішли... З сумом згадую, як у порівнянні з нинішнім станом мені було добре і весело на Леніна. Десь на 6700, починаю помічати, що в пам'яті з'являються провали. Абсолютно не можу згадати, що відбувалося останні 5 або 10 хвилин тому. Фотоапарат все більше і більше обтяжує. В голові нав'язлива ідея, що якщо я його зараз викину – то відразу піду швидше. Через деякий час чую дуже чіткий і нав'язливий голос, який мені постійно твердить, що я повинен платити за кожен свій крок. І платити я повинен якоюсь вигаданою валютою, якої у мене залишилося дуже мало. З кожним кроком, відраховую одиницю цієї валюти,  що залишається все менше і менше. Починаю хвилюватися, що не знаю, як заробити ці гроші і що зі мною буде, коли я їх витрачу. Боюся зупинитися, щоб зробити кілька фотографій – мені здається, що коли фотоапарат буде у мене в руках, я його просто десь кину – щоб хоч якось полегшитися.

 Red Point - спорядження перевірене висотою

В 11-30 я вийшов на вершину. До того часу бідний Бублік вже чекав мене там близько години. Робимо фотографії і починаємо спуск... Спуск виявився нескінченно довгим. Боб відправляє мене першим і з залізною терпимістю, не поспішаючи, йде за мною, поки я насилу переставляю ноги. Вийшовши вже на пологе місце, яке веде прямо в базовий табір, він тікає вперед, щоб зустріти мене з гарячим чаєм. Звідки в ньому стільки сил? В 16-40 ми вже в наметі.

Red Point - спорядження перевірене висотою

16.08.13

Прокидаємося о 8 ранку. Погода чудова. Вперше за всі дні перебування у 3-му таборі ми бачимо пік Перемоги. Цей вид заворожує. Після стількох днів снігопаду, спускатися на Південь через мишоловку – дуже небезпечно. І ми приймаємо єдине правильне рішення – повертатися знову на північ. Передаємо на базу про наше рішення, база нас підтримує. Фотографуємося на тлі Перемоги, забираємо два швейцарські намети (база з нами виходила на зв'язок і попросила допомоги в узвозі наметів, в обмін на те, що в них знаходиться). Сліди на плечі Чапаєва, які протоптали казахи  повністю зникли. Доводиться робити стежку заново. Ну а далі... спуск до самого табору. Міша Кузьмін і його хлопці нас тепло зустрічають, з чудовою киргизькою гостинністю.

Red Point - спорядження перевірене висотою

Подяки:

- Дякуємо компанії RedPoint за надане спорядження. А саме за спальники «LIGHTSOME 233» без яких було б дуже некомфортно пересиджувати стільки днів на 5900.
- Дякуємо, компанії «Фортуна-Тур» і «Тянь-Шань Тревел», за те, що відкрили нам двері у світ великих гір.
- Дякуємо магазину «Турбаза» в особі Губенко Олександра за люб'язно надане нам тепле і надійне спорядження.
- Дякуємо Кавешнікову Павлу за супутниковий зв'язок і всі ті речі, яких нам так не вистачало.
- Дякую компанії Eltrino, що з розумінням ставитися до мого хобі і дозволяє мені йти у відпустку на 2 місяці :)
- Ну і звичайно, найбільша і тепла вдячність Сергію Бубліку. За те, що терпів мене, підтримував коли це було необхідно, ділився своїм досвідом і знаннями і був завжди поруч. Спасибі тобі велике!"

Ось такий от чудовий звіт! Спасибі Андрію, що поділився своїми враженнями та детальними думками про спорядження з нами!

Прочитати більше і обговорити розповідь Андрія можна тут: www.risk.ru

НАСТУПНА УСІ НОВИНИ ПОПЕРЕДНЯ
Залишайся в курсі новин

Підписуйся та дізнавайся першим про новинки та думки експертів

Ви успішно підписались на розсилку.

Закрити