Red Point на двох семитисячниках

Як раніше анонсувалося у нас на сайті, цього літа спорядження Red Point взяло участь в одному з найсерйозніших українських альпіністських проектів літа 2014 – експедиції Харківського альпклубу на Памір.

В рамках експедиції наше спорядження – спальники Nevis, рюкзак Hiker 75 та намет Lighthouse – використовувалося учасниками експедиції при штурмі піків Корженевксої (висота 7105 м) і піку Ісмоїла Сомоні (висота 7495 м). У цьому матеріалі постійний учасник нашої тестової програми, член національної збірної України з альпінізму, Євген Полтавець ділиться своїми враженнями про новинки Red Point та успішно проведену експедицію.

Відгук Євгена Полтавця про спорядження:

"В ході літньої експедиції на Памір, наша команда протестувала спальники, рюкзаки і намет компанії Red Point в широкому діапазоні умов та температур.

Нашим сходженням на семитисячники передував семиденний трек на галявину Москвіна, в перші дні якого ми боролися з безжальним сонцем, а потім на сходженнях відчули всю силу висотної стихії.

Почнемо з намету Lighthouse 2. Минулого року ми пройшли з нею два стінових маршрути шостої категорії складності, на піки Блоку та Іскандер.

Тоді ми залишилися задоволені вагою, габаритами і можливістю організації «наскрізної» страховки всередині намету.

Цього літа намет пройшов випробування на піках Корженевської і Комунізму (Сомоні). З вітром впоралася впевнено-низький зріст, мала фронтальна площа і три стійки роблять її дуже стійкою. З морозом теж особливих проблем не було. Конденсат намерзає, але в розумних кількостях. Як недолік, можна відзначити малу крутизну купола (стелі) намету. Під час снігопаду там накопичується замет, який притискає зовнішній тент до внутрішнього тіла намету, внаслідок чого утворюється конденсат.

В ході експедиції нам довелося ночувати в наметі в умовах високих температур. Незважаючи на спеку, доводилося спати в наметі з закритим внутрішнім, тому що ми побоювалися контакту з місцевими отруйними гадами. Тут ми повною мірою пораділи великому обсягу сітки в тілі намету. Навіть коли усе закрито, намет дихає.

Матеріал і фурнітура якісні. За дві експедиції нічого не відірвалося і не зламалося-це приємно.

Спальник Nevis

Теплий синтетичний спальник зі зручним капюшоном. В цілому, виріб відповідає заявленим характеристикам – підходить для зими і висоти. Навіть у найхолодніші ночі ми не відчували в них дискомфорту. Якісно виконана змійка, вона не закушує матеріал спальника. Про мінуси – нам здався незручним компенсаційний мішок через великі габарити, хрумтить по швах.

Рюкзак Hiker 75

Використовували в треку і на сходженнях. Сподобалася підвіска. Спина не втомлюється, матеріал дихає. Міцний. Красиве забарвлення і якісна фурнітура. Велика кількість кишеньок, в які можна розкласти необхідні дрібниці. Змійки в нижній і бічній частинах рюкзака дозволяють швидко дістати щось з середини. Список приємних дрібниць доповнює протидощовий чохол.

Недоліком я порахував клапан, що не відстібується, бо звик до іншого варіанту.

Харківська експедиція Памір – 2014

Плануючи експедицію ще з ще минулої осені, ніхто з нас і уявити собі не міг, в наскільки смутні часи їй судилося здійснитися. Говорячи по правді, їхати ми зважилися лише тому, що квитки були заздалегідь куплені і все скрізь домовлено.

При перетині кордонів до українців особлива увага. Документи і речі перевіряють з особливою ретельністю. При проходженні прикордонного контролю в аеропортах підходять офіцери спецвідділу і ведуть розпитування – куди, навіщо, чому ... але в підсумку пропускають.

У нашої експедиції тривала транспортна частина і ще більш значна пішохідна: поїзд до Москви, літак Москва-Челябінськ-Душанбе, автобус в Джиргіталь (тут залишаємо речі для відправки вертольотом) і далі на китайських джипах, з закипаючими через кожні 3 км радіаторами, їдемо до кишлака Кондоу – останнього населеного пункту на нашому шляху. 

Щоб заощадити 400 євро, отримати хорошу акліматизацію і просто погуляти по красивих памірських ущелинах ми вирушили в пішохідний трек.

Треба сказати, що трек – це повноцінний самостійний захід, що тривав  7 днів. Шлях йде через 4 перевали і дуже різноманітний. Якщо спочатку ми знемагали від спеки, великої кількості рослинності і комах, то в останні дні рух відбувався переважно по льодовиках з регулярним застосуванням льодового спорядження. 

(Існує коротший варіант, через тросові переправи, що займає близько 4 днів. По ньому вирушили російські туристи. Два дні вони витратили на пошуки останньої переправи, але так і не знайшли. Їм довелося повертатися і йти через перевал. У підсумку на трек вони витратили 9 днів.)

Прийшовши на галявину Москвіна, ми з'ясували, що наш вантаж не прилетів. Начальник аеропорту просто забув його відправити. Багато продуктів, газ і теплі речі, про які ми так мріяли останні дні походу, знову були далекі від нас.

Керівництво табору в особі Алішера поставило нас на безкоштовне харчування в їдальні, і сказала, що ситуацію може врятувати лише санітарний рейс – оскільки за розкладом наступний вертоліт тільки через 5 днів. Для того, щоб трапився санітарний рейс необхідні дві умови: хтось повинен ослабнути здоров'ям і при цьому його страхова компанія повинна погодитися оплатити вертоліт.

Ми дізналися, що є потенційний клієнт – чи то швед, чи то швейцарець. Він вже пару днів лежав з високим тиском, і мріяв врятуватися втечею на гвинтокрилій машині. Але до перших двох умов появи вертольота, несподівано додалося третє – виявляється, ще потрібна ясна погода. Її в ті дні якраз не було. Два дні прочекали ми погоду, постійно побоюючись, що буржуй встигне прочухатися і перестане хотіти вниз. Про всяк випадок, ми по 3 рази на день ходили скаржитися на життя керівництву, формуючи у них стійкий комплекс провини. І ось на третій день, не дивлячись на хмарність, на подив всім прилетів-таки вертоліт і привіз наші баули.

Для акліматизації ми вибрали пік чотирьох 6230 м.

Красива вершина з логічним маршрутом сходження. Неприємний лише підхід під схилами піку Воробйова. Доводиться йти під значними льодовими скидами.

Відпочивши, ми пішли на пік Корженевської.

Цікавий маршрут. У порівнянні з піком Леніна, він значно технічніший. Особливо сподобався вершинний гребінь.

Тут постійно хочеться мати в руці льодоруб. Погода під час сходження супроводжувала ясна і ми в повному складі здійснили сходження.

Збираючись на пік комунізму, ми дізналися, що через 5 днів прийде негода. Вирішили спробувати встигнути. Але прогноз змістився на день вперед і на пік Душанбе ми виходили вже по снігопаду і без видимості. Переночувавши на 6950 м, влаштували нараду і спільно з росіянами, литовцями і турками вирішили спускатися вниз.

Наостанок був незабутній зліт перевантаженого вертольота в умовах негоди і довга дорога додому."

Дякуємо Євгенію Полтавцю за те, що поділився своїми враженнями про новинки та успішну експедицію. Бажаємо ще більше успішних і не менш цікавих маршрутів :)