Літаючі спальники Red Point над схилами Каравшина

У цьому тексті своїми враженнями про використання нашого спорядження поділиться один з найсильніших українських альпіністів сучасності, постійний член команди тест-клубу Red Point, одесит Сергій Максименко. Влітку 2014 року його команді видалася чудова можливість випробувати найпотужніші з наших спальників – Lightsome 233 під час серії сходжень у гірських масивах Паміро-Алай і Каравшин.

Звіт подається в авторській редакції Сергія Максименко:

"Наша літня поїздка на Паміро-Алай найбільше нагадувала гірський похід – багато ходили пішки туди-сюди та іноді кудись лізли —  загалом вдало.

Перший об'єкт – пік Блоку по Північній стіні.

На Північну стіну маршрутів мало, центр взагалі майже неходжений. Правда, підхід неблизький – близько восьми годин від базового табору (2800 м на 4250 м)

Сніг у цьому році починався з 3700 м.

За три дні занесли снарягу таі їжу,  почали жити під горою. Тут й прийшла негода. Через два дні відкопування намети спустилися вниз – перечекати. Ще через 2 дні знову наверх – начебто погода стала краще. Харків (Полтавець-Тимко) в цей час лізуть на Іскандер по Південній стіні і, судячи з сеансів зв'язку, Південна стіна їх не радує.

Підійшли, заново протропив свіжий сніг. Наша стіна змінилася і не в кращу сторону. І навіщо в Патагонію їздити? У нас такого не менше!.

Ще добу лежимо, знову негода. І несподівано вранці прокидаємося від яскравого сонця. Стан стіни поки лізти не дає, але неробство набридло, вирішуємо підійти, оглянути початок маршруту та підтягти залізо під стіну. Снігу випало півметра, півгодинний підхід розтягується години на три.

На стіні вже сонце і вона починає активно відтавати... Зверху летять спочатку невеликі льодинки, а за ними й великі пласти льоду. Перш ніж встигли втекти, Серьога отримав крижиною по руці – дуже невдало, схоже на перелом (так і сталося).

Зводимо Серьогу вниз, повертаємося, переносимо табір ближче до стіни, і, нарешті, починаємо маршрут.

Початок таки гарний – внутрішній косий кут, прикритий карнизом, далі теж система кутів під навісом, ми постійно прикриті від льоду, що летить зверху – головне, вранці швидко підбігти, а ввечері втекти (низ ми обробляємо, полиць немає) Одна неприємність – після обіду по кутах тече вода, спочатку тонкий струмочок, потім, години до п'ятої, невеликий водоспад.

Мотузки відірвалися. Полиць так і не видно, зате є надувна платформа. Чим вище, тим більше льоду на скелях, місцями трапляються льодові річки. Ліземо, надолужуючи брак льодобурів льодовими якорями…

На четвертій ночівлі платформа лопнула і ми залишилися з великим гамаком на двох.

Але гребінь вже близько, і на наступний день вилазимо. Далі похід по 450-метровому гребеню до вершини та назад і  — спуск по шляху підйому.

26 липня, насилу тягнучи баули по 36 кг, ми в базовому таборі.

Два дні відпочинку, і ми йдемо в Каравшин. Гарний дводенний трек через три перевали  і до вечора другого дня ми в ущелині Карасу.

Відпочивати ніколи – на небі ознаки зміни погоди. Виходимо під Асан.

Наша мета – маршрут Русяева, якщо вийде, у верхній частині свій варіант.

Так і вийшло – вилізли по правому, паралельному куті. Маршрут Русяева один з найсильніших на стіні Асана, а для свого 1988 року виглядає фантастично!

А після спуску – ще один трек, 40 км до Воруха. Йшли ми вчасно – на гори насувалась чергова негода.

Спасибі команді Red Point, за відмінні спальники, які допомогли нам вижити в екстремальних умовах. Особливо спальник Lightsome 233 який вкотре не перестає дивувати. Брали 2 спальника на трьох та в цілому п'ять днів сиділи в негоду, під горою.  Всередині палатка була вся мокра, бо ж кілька ночей засипало снігом і задувало під тент. Спальники зовні були не просто вологі, а мокрі, але на їх властивості це ніяк не вплинуло.

За день всередині намету згорнуті спальники встигали підсохнути – це дуже тішило, відмінний матеріал, який швидко сохне, ми це помітили ще взимку під час сходження на Еридаг. А ще можна занести спальник в книгу рекордів – під час сходження на Асан спальник був вдало випробуваний,як спальник-літак, проявив неймовірні аеродинамічні здібності – пролетівши 300 метрів зі стіни і зробивши м'яку посадку на каменях. Де і був виявлений з невеликими ушкодженнями, але в строю таки залишився.

Був ще у нас намет Red Point Illusion 2, який простояв  увесь час у базовому таборі. Через вагу ми не тягли його під стіну, бо ж підхід в одну сторону займав 8 годин. Але в травні, в черговий раз, я встиг порадіти вітростійкості намету, під час сходження на Ельбрус. А також досить комфортному розміщенню трьох чоловік в наметі в умовах сходження."

Автор: Сергій Максименко

Інші відгуки Сергія Максименко про спорядженні Red Point:

• Зима, холоди, Еридаг 2013; 

• Тестування спорядження Red Point при сходженні на Еридаг;

• Сезон очікувань;

• Близьконоворічна історія нелегкого сходження на Ушбу.